Васюк Юлія Андріївна – фольклористка, дослідниця, співачка,
викладачка-методистка Вінницького
фахового коледжу мистецтв ім.М.Леонтовича,
керівниця фольклорного гурту «Мокоша»,
членкиня ГО «Етномайстерня Коло»
ГОНЧАРСТВО І ГОНЧАРНІ ВИРОБИ В ТРАДИЦІЙНОМУ ПІСЕННОМУ ФОЛЬКЛОРІ ВІННИЧЧИНИ
давніх часів українці звикли супроводжувати свою працю піснею. В ній оспівували красу природи, людські долі, знакові події, власні переживання – все, що було важливим для людей в той чи інший період часу. Часто в народних піснях зустрічаємо згадки про ремісників, їхню працю, майстерність в роботі – малярі, ковалі, бондарі. Гончарство і гончарні вироби у пісенному фольклорі Вінниччини – тема на сьогодні недосліджена. Проєкт «Відродження традицій Барської кераміки v.2.0» активно привернув увагу до цього питання в мистецькому просторі нашого краю. В рамках проєкту було досліджено понад 4000 зразків текстів пісень Східного Поділля різних жанрів. Виявлено і зафіксовано такі назви гончарних виробів, як горщик (горшок, горшки), гладущик, глечик, горнята (горнятка), банька, макітерка, тарілка, миска (мисочка), полумисок (полумисочок), кружка, черепочок. Зустрічається також термін «гончар» як означення людини, що володіє ремеслом, майстра: Хотіла мене мати за гончара дати. Не хочу, не люблю, за гончара не піду. Гончар горшки возить, та жінку морозить. «Пісні Явдохи Зуїхи», С. 264 Ой ти, мамцю, жалуй мене, за гончара не дай мене. Бо той гончар горшки ліпить, сам не знає, кого любить. «Ой там, в лісі, сосна росла», «Українські народні пісні взаписах Гната Танцюри», запис 1936 р. від Г.Петрунько 1920 р.н., с.Клебань Тульчинського району, С. 468 Про те, що гончарство – справа дуже трудомістка і вимагає щоденної важкої роботи, свідчать рядки з пісні, записаної безпосередньо в Барському районі: Настав ранок, настав тихий, настала неділя. Чом на тобі, гончарику, сорочка не біла? Ой не біла, моя мила, і не буде біла, Бо не знає гончар бідний, коли та неділя. Записана від Брик Л.Є. 1912 р.н., с.Мартинівка Барського району, 18.07.1984 Найбільше найменувань гончарних виробів знаходимо в родинно-побутових піснях, зокрема в тих, де простежується шлюбна тематика. Тут яскраво проілюстровані сюжети залицяння, зародження почуттів, знайомства з батьками і обов’язкового піднесення гостинців: Ой візьми, Миколо, баньку горілки, Узувай чоботи та й іди до дівки. Записана в с. П’ятківка Бершадського району. Прихожу я до дівчини, кажуть мені сісти, Дають мені на тарілці дві яблуці з’їсти. «Терен, мати, коло хати», «Пісні Поділля», запис 1962 р., ст. 347. Пішов же я до дівчини, кажуть мені сісти, Дають мені на тарілці три яблуці з’їсти. «Пожену я сірі воли», «Українські народні пісні взаписах Гната Танцюри», запис 1921 р. від К. Лесь 1905 р.н., с.Зятківці Гайсинського району На тарілці два лини, Прийди, серце, прилини. «Пісні Поділля», запис 1962 р., С. 486. Ці пісні наповнені щирими, світлими сподіваннями на взаємну повагу і любов у шлюбі, успішного ведення сумісного господарства і побуту. Натомість у ліричних, навіть трагічних піснях про наймитське, приймацьке, вдовине життя гончарні вироби згадуються в контексті ще більшого підкреслення бідності і нужденності ліричних героїв: В хаті хліба ні кришочки, Їси кропиву із горшочка. «У нашого було брата», «Пісні Поділля», записана в 1954р. від сестри Софії, ст. 275 Як уніс же він води, на поріг ступає, Богатирська йому доч з семи мисок ізливає. «Був собі чоловік», «Українські народні пісні взаписах Гната Танцюри», запис 1920 р. від Й.Шацького 1875 р.н., с.Ладижинські Хутори Гайсинського району Посади їх у куточку, та дай борщу в черепочку. «А всі гори зеленіють», «Пісні Поділля», записана в 1959 р. від сестри Софії, С. 400 Ой вернулась мила додому, Ложки не миті, а горшки побиті… «Ой посадю рожу край вікна», «Українські народні пісні взаписах Гната Танцюри», запис 1920 р. від молодиць с.Зятківці Гайсинського району, С. 412 Ой коли б моя лиха свекруха спала, То я б тобі хоч миску пшона дала, Хоч з миску пшона, а муки макітерку, А щоб ти мала хоч на день опідперку. «Ой Боже, Боже», «Пісні Поділля», запис 1962 р. від сестри Софії, С. 405 Також назви гончарних виробів зустрічаємо в жартівливих піснях, де оспівується хазяйновитість, працьовитість дівчини. Тут вони навпаки виступають в означенні дещо гіперболізованої місткості, щоб підкреслити особливу спритність і справність героїні: За городом кози пасла, назбирала горщик масла. Горщик масла, діжку сиру, вареничків наварила. «Пісні Поділля», запис 1961 р., С. 434. За городом вівці пасла, Наскладала горщик масла, раз! «Гей за городом вівці пасла», «Українські народні пісні взаписах Гната Танцюри», запис 1919 р. Є.Танцюри с.Зятківці Гайсинського району, С. 460 Поїв же я вареники, свині – вараниці, Перевернув макітерку в сінях на полиці. «Задумав я женитися», «Українські народні пісні взаписах Гната Танцюри», запис 1919 р. М.Танцюри 1884р. н., с.Зятківці Гайсинського району, С. 463 На обід борщ до сметани Та все з мисок полив’яних. «А в сусіда хата біла», «Пісні поділля», запис 1964 р., С. 466 Зовсім інша категорія пісень, які ілюструють насмішки, кепкування, жарти дружини над чоловіком. В них гончарні вироби виступають в якості образів, що підкреслюють хитрість, винахідливість жінки, її владу над чоловіком в хаті: Даю я, даю я молодому на полумисочку А старому в черепушечку. «Орю я, орю я», записана в 1972 р від Колесниченко Г.І., с.Дмитренки Гайсинського району «Пісні Вінниччини», С. 183. Сиплю я, сиплю я молодому на фарфурочці, А старому в черепушечці. «Ору я, ору я», «Пісні Явдохи Зуїхи», запис 1922 р. Ой приходить мій миленький знадвору до хати, А я йому на тарілку кістки обгризати. «Ой поїхав мій миленький», «Пісні Поділля», запис 1970 р., С. 449. Гуляла, гуляла, та й перепилася, Наварила горщик каші, в поле подалася. «Оженився Сурадель» «Пісні Поділля», записана в 1971 р. від П. Лагич, С. 463 Пила вона, пила, а як напилася, Ухопила горщик каші, в поле потряслася. «Редьку сію, редьку сію.» «Пісні Поділля», запис 1962 р. від О. Залюшної 1887 р.н., С. 462. А я свому миленькому причепила горщик, А він бігає, радіє, думає – конторщик. «А я свого мужика нарядила паном», «Пісні Поділля», запис 1966 р. від Г.Лошак і П.Погорілої 1906 р.н., С. 463 Продаймо, кумцю, миски та й ложки, Випиймо, кумцю, ще й в четвер трошки. «Од понеділка до понеділка», «Пісні Поділля», запис 1964 р., С. 469 Ці рядки демонструють, що гончарні вироби, як предмети хатнього вжитку, якими щодня безпосередньо у своїй діяльності послуговуються господині, вважаються образами саме жіночого символізму, оберегами домашнього вогнища, ознаками родинного затишку. Чимало найменувань гончарних виробів можна зустріти у весільному фольклорі, зокрема в розділах «Застілля» та «Покривання молодої». Як правило, вони доповнюють процес переходу молодої з одного соціального стану в інший – з дівчини у молодицю. Це, очевидно, пов’язано з тим, що відтепер у молодої дружини буде новий статус, як берегині родинного вогнища, і її основним місцем у домі стане піч. Було не робити молодиці Полетіли горшки з полиці. Запис М. Шубравської 1967р., с. Мізяківські Хутори Вінницького району, «Весілля», ІІ кн., С. 407 Ой дуду, ой дуду, вродилася на біду, Соломою топила, горшком воду носила. Там же, ст. 422 Та наріж ти їй меду в тарілочку, Приймай же її за рідну дитиночку. Там же, ст.288. В нас вітер сам хату мете, в нас сонечко хліб пече, Сама вода в горшки ллється, бо в нас так ведеться. Запис Р. Скалецького 1930-ті р., с.Михайлівка Бершадського району, «Весілля» І кн., С, 336 Не сама я пряла, кума помагала, Дала я їй миску круп і шматочок сала. Там же, С. 345 Їжте, бояри, борщик, Бо в нас повний горщик. «Пісні Поділля», С. 166 Візьміть собі сеє, дайте нам що іншеє, Мисочки маленькії, щоб були повненькії. Запис М. Руденко 1963р., с. Слобода-Яришівська Могилів-Подільського району, «Весілля» ІІ кн., С. 271 Особливе місце у весільному фольклорі займають пісні з розділу «Сварка дружок і світилок». Вони наповнені відверто образливими висловами на адресу гуртів дружок і світилок, мають на меті засоромити, «підняти на сміх». В них також зафіксовано назви гончарних виробів, зокрема у порівняльних зворотах - дотепних і не дуже, часом, дошкульних чи навіть образливих: Світилки-голуб’ята, у вас очі, як горнята. Голови, як довбні, до чого ви подобні? «Пісні Поділля», С. 174. А в печі горнятко, там кипіло котенятко. А дружки натягали, та й зуби поламали. «Пісні Явдохи Зуїхи», запис 1918-1930 р. На городі кружка стояла, в тую кружку кицька нас*яла. Дайте тую кружку напоїти старшу дружку. с.Метанівка Теплицького району, 2010 р. (З власних експедицій автор має також багато весільних пісень з цього розділу зі згадками гончарних виробів, проте вони містять нецензурні висловлювання. В них зафіксовано наступні назви: горшок, глечик, макітра.) Різні назви гончарних виробів часто зустрічаються в календарно-обрядовому пісенному фольклорі. Наприклад, «горщик» зустрічаємо у веснянках, які ілюструють віру в певні магічні обрядодії з метою принадити на вулицю осіб протилежної статі, як от приміром: …Закопаю горщик каші, Приходьте до нас хлопці все наші. Записана в с. Каташин Чечельницького району Качається горщик через дорогу, Йде Олекса кривий на ногу. «Пісні Поділля» від П.Грузь, 1962р., С. 80 У дитячих іграх, закличках, які мають на меті за допомогою словесних формул впливати на явища природи, в найбільшій кількості інтерпретацій зафіксовано назву «горщик», «полив’яний горщик»: Іди, іди, дощику, зварим тобі борщику, В полив’янім горщику. Записана від Рябій Ф.П. 1922 р.н., с.Бондурівка, Чечельницький район Іди, іди, дощику, зварю тобі борщику В поливянім горщику. Буде й вам, буде й вам, буде й усім комарам. «Пісні Поділля», запис 1968 р. від М. Білокінь, С. 422. Дуб похилився, горщик розбився, Голуб не напився. «Іди, іди, дощику», «Українські народні пісні в записах Гната Танцюри», запис с.Зятківці Гайсинського району, С. 436 В колискових найчастіше зустрічаються назви посуду, які стосуються образів, що символізують дитинство, пов’язані з дитячими іграми, потішками: Кашку смачненьку у миску новеньку Матуся поклали, нам снідати дали. Я кашку виїдав, котик мисочку лизав. «Котик-мурчик, мій голубчик», «Пісні Поділля», запис 1964 р., С. 427 Чимало назв гончарних виробів зафіксовано в петрівчаних і купальських піснях. Як правило, вони є доповненням алегоричних, жартівливих образів у нарочитих «сварках» між гуртом дівчат і хлопців, незмінним елементом процесу залицяння, зародження почуттів в атмосфері веселощів і жартів: …А на городі під кущиком Накрив чорт хлопців гладущиком. «Ой на городі під покосом», «Пісні Поділля» від Н.Присяжнюк, 1960 р., С. 97 Котився горщик через дорогу, Фіть, фіть, фіть, тьох, тьох, тьох… Записана в 1972 р від Колесниченко Г.І., с.Дмитренки Гайсинського району «Пісні Вінниччини», С. 183. Котився горщик через доріжку, Чогось Василько кривий на нижку. Записана в 2011 р. від Ющинської М.П. та Сторожук А.Р., с. Думенки Хмільницького району, «Пісні Вінниччини», С. 183. …В нього готова ложка й миска, Ще й до року готова колиска. «Ой на городі біла глина», «Пісні Поділля» 1970 р., С. 98 На тарілці білий сир, білий сир, А в Миколи гарний син, гарний син. Записана в смт. Чечельник Завальнюком А.Ф. Котився горщик, підкидався. Маляр дочкою вихвалявся. «Пісні Явдохи Зуїхи», запис 1918 р. Такого типу пісні зустрічаються також і в Барському районі. Очевидно, що наявність гончарного осередку в певній місцевості досить впливає і на тексти пісенного фольклору: Котився горщик через дорогу, Ішов Іванко кривий на ногу. Записана в с. Антонівка Барського району Багато найменувань гончарних виробів згадується і в зимовому обрядовому фольклорі. Найчастіше вони позначають місткість, яка символізує багатство, достаток, здоров’я: …Як чашечка в меду потопає, Так барвінок в саду процвітає. Щедрівка «Щедрий вечір, пане господарю», «Пісні Поділля», від В. Плюшко, 1963р., С. 108 Ой винесли йому полумисок злота. Щедрий вечір, добрий вечір. «Ой там за горою», «Пісні Явдохи Зуїхи», запис 1919 р. Також усім відомий сюжет дійства «Маланки», яка «ложку-тарілку упустила», коли мила в ополонці. Майже в кожному тексті по всій території Вінниччини зустрічається цей образ в різних словесних варіаціях: …На ополонці ложки мила, ложку, тарілку упустила. Ложку, тарілку доставала, шовковий фартух замочала. «Наша Маланка», «Пісні Поділля», запис 1962 р. від сестри Софії, С. 122-123. Гончарні вироби також можуть згадуватися і в формі гіперболічного порівняння, як наприклад у щедрівці «Ой у полі плужок оре»: А зернятка, як горнятка. Щедрий вечір, святий вечір. Записана в с. Сиваківці Липовецького району. З викладеного матеріалу можна зробити висновок, що гончарство як явище, ремесло, було досить розвиненим і поширеним на території Вінниччини в період формування обрядового та побутового пісенного фольклору, мало не лише вжиткову, а й обрядову, сакральну функцію. Розмаїття зафіксованих найменувань свідчить про досить великий асортимент різних гончарних виробів відповідно до потреб побуту, їхню незмінну важливість в щоденному використанні, а також про значимість гончарних осередків в кожній місцевості. Мистецький проєкт «Відродження традицій Барської кераміки v.2.0» не тільки привернув увагу до гончарної справи своєї громади, а й підкреслив необхідність вивчення теми гончарства в пісенному фольклорі на території всього Східного Поділля.Список літератури
- Весілля : у 2 кн. / упоряд., авт. прим. М. М. Шубравська; упоряд. нот. О. А. Правдюк; АН УРСР, Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського. - Київ : Наукова думка, 1970. ; (Усна народна творчість), Кн. 1 . – 1970. – 448 c. : іл., ноти, Кн. 2 . – 1970. – 478 c. : іл., ноти.