Прохацький С.
Prokhatskiy S.
КОЛЕКЦІЯ БАРСЬКОЇ КЕРАМІКИ У ЗБІРЦІ НМНАПУ
ASSEMBLE OF BAR’S CERAMIKS IN NMFALU COLECTION
Анотація. Серед триколірної кераміки Східного Поділля виділяється своїми композиційними схемами, яскравим кольоровим наповненням керамічні вироби гончарів міста Бар. Давність традиції осередку, особливість орнаментики приваблюють дослідників до вивчення історії та технології барського гончарства. Колекція барської кераміки у збірці Національного музею народної архітектури та побуту України дає можливість дослідити розмаїття композиційних схем та кольорової гами орнаментів керамічних виробів цього осередку, їх розповсюдження та розвиток мистецьких та технологічних характеристик виготовлення керамічних виробів Бару в др. пол. ХІХ – на поч. ХХ ст. Керамічні вироби Бару з їхнім винятковим стилем мальованих орнаментів, неповторною гармонійністю узгодження форми, кольору та змісту малюнків посідають особливе місце у історії розвитку гончарного мистецтва України загалом та Поділля зокрема. Давність гончарної традиції осередку, складність її вивчення у сучасних реаліях та особливість підходу митців Бару до самовираження через орнаментику приваблюють дослідників до вивчення історії та технології барського гончарства. Метою дослідження є аналіз розвитку гончарного виробництва у місті Бар Вінницької області, теоретичних і практичних питань атрибуції барської кераміки, визначення найцінніших музейних предметів колекції барської кераміки у збірці НМНАПУ. Серед триколірної кераміки Східного Поділля виділяється своїми композиційними вибудовами, яскравим кольоровим наповненням, підкресленим досить широким контуром малюнків, нанесених широкими мазками пензля або ріжком керамічні вироби гончарів міста Бар. Основною особливістю подільської кераміки є слабке декорування побутових виробів, за виключенням мисок, яким також притаманна розрідженість композиційних схем, великі площі вільного від малюнку простору. Бару притаманне декорування розписом не тільки мисок, але й іншого посуду: тиков, баньок, глечиків. Особливістю барської орнаментики є яскраві крупні плями візерунка зеленого, вохристого, рідше жовтого кольорів з брунатними контурами на білому тлі. Відмінність від сусідніх осередків (Шаргорода, Смотрича) – крупні елементи оздоблення: хвилька, концентричні кола, контури малюнку – мають більшу товщину ліній, меншу кількість кіл. Також відмінною особливістю Бара є неповне заповнення кольором деталей, всередині промальованих контурів. Збірка Національного музею народної архітектури та побуту України наповнювалась зразками кераміки, яку можна віднести до характерної для гончарної школи Бару, протягом 1972-1987 років. Найбільшу кількість предметів колекції привезла з експедицій Зозуля Ніна Олексіївна (експедиції по Поділлю 1973-75, 1977, 1980, 1987 роки). Через її руки пройшли двадцять п’ять виробів барської кераміки з музейної збірки. В результаті кропіткої праці співробітників колекція барської кераміки НМНАПУ нараховує 30 (тридцять) музейних предметів, серед яких тринадцять мисок, дванадцять баньок та п’ять дзбанків (глечиків). Оскільки атрибуція барської кераміки ускладнена, не можна точно визначити чи належать до барського осередку близнята, які за своїми характерними рисами зображення (птахи на гілці) можуть бути віднесені і до шаргородського чи смотрицького осередків. Для предметів колекції барської кераміки, яка знаходиться у збірці музею, характерні абстрагований, рослинний та зооморфний види орнаментування гончарних виробів. Розпис предметів колекції виконано на білому тлі, окрім двох мисок, датованих 1910-20-ми роками, що характеризує загальну тенденцію розвитку виробництва кераміки в Барі. Баньки мають амфороподібну форму з більше чи менше вираженим вичеревком, вкриті білим ангобом, полив’яні, деякі политі всередині зеленою поливою, з плоским вушком. Полива і білий ангоб на більшості баньок зі значними втратами (витерлись під час використання). Також характерним для всіх баньок є орнаментування до половини виробу, іноді на дві третіх висоти від шийки та розміщення орнаменту між групами концентричних кіл темно-коричневого кольору. Три баньки прикрашені на плечиках одним рядом орнаменту «заячі вушка» («підківки») з чергуванням вохристого (цегляним) та зеленого заповнення контуру з нижнім відкритим краєм, а також кривульки над «вушками». Ще п’ять баньок прикрашені двома рядами «заячих вушок», на трьох з них між рядами концентричних кіл в нижній частині вичеревка та шийці по ряду «кривульок». Банька МНАПУ КН-510/37 КС-4097 має три смуги двоколірних «заячих вушок» різної висоти і мальоване кольоровими смугами вушко, а банька КН-326/65 КС-2045, окрім темно-коричневих кіл і «вушок» має зелені «кривульки» і завитки та поясок з коричневих смуг з капками. Інші мальовані рослинним ритмічним орнаментом на плечиках: квітки-дзвони, між якими зелене листя і ряд «вушок» у нижній частині вичеревка, звисаючі грона стилізованих овальних листків. Останніх три вкриті білим ангобом на три чверті висоти від шийки. Цікавою є банька КН-489/3 КС-4013, дротована поверх орнаменту (широка лінія вохристого зигзагу, перемежована зеленими листочками з темно-коричневим контуром). Дзбанки (глечики) политі всередині зеленою поливою. Дзбанки КН-125/87 КС-844 та КН-125/88 КС-845 схожі між собою і мають кулясте вичеревце, вінця з носиком, збоку вушко, вкриті білим ангобом майже повністю, прикрашені коричневими концентричними колами на вичеревку та шийці, на шийці – «кривулька», на плечиках – широка ламана «кривулька» з зеленими (КН-125/87 НД-844) та зеленими, охристими і жовтими (КН-125/87 НД-845) листочками. Ці дзбанки без поливи. Дзбанок КН-419/159 КС-3548 полив’яний, полива потемніла, із залишками розпису на стінках – «заячі вушка», концентричні кола, «кривульки», шийка з прямими вінцями. Дзбанок КН-243/19 КС-1976 на вичеревку має дві смуги темно-коричневих концентричних кіл, між якими смуга цяток з затьоками. На плечиках рослинний орнамент: гнучке стебло з зеленим листям, охристими пуп’янками та маленькими жовтими; на плечиках коричневі концентричні кола і «кривулька». Миски з колекції барської кераміки НМНАПУ полив’яні всередині, характеризуються традиційним для осередку компонуванням зображень, де групи концентричних кіл виступають розподільником фляндрованих орнаментальних зон, загальна композиція формується з центрово-обертовою або дзеркальною симетрією. Лише одна миска КН-28/308 КС-2978 вирізняється асиметричним зображенням, характерним для Бара – «зозуля на гілці» з простими лініями контурів і великою грудкою. Наступних дві миски (КН-419/65 КС-3500 та КН-419/66 КС-3501) мають варіант «вазон» з парою птахів. Птахи крупні, цікаво прикрашені картатим візерунком з чергуванням зеленого і охристого кольорів, саме на них акцентована увага автора. Основа «вазона» трикутної форми, більше схожа на пагорб. Наступна миска із зображеним вазоном (КН-676/7 КС-4907) поєднує, водночас, хрещату композицію та дзеркальну симетрію. Вазон тут також має трикутну форму і формується двома листочками, напівкруглою серединкою та дугою з пуп’янків, що з’єднує краї листочків. Фактично, якщо перевернути миску іншою стороною зображення до себе, можна прочитати малюнок як чотири квітки, що розходяться на чотири сторони від центру. Дуже умовне зображення «вазона» прикрашає ще одну миску – КН-126/26 КС-512, де, власне вазон позначений як невеликий овал. У цій композиції частини самого «дерева життя» не з’єднуються між собою по вертикалі. Миска КН-125/27 КС-513 має повноцінне «дерево життя», яке займає всю поверхню миски до концентричних кіл і обрамлене капками. В цьому зображенні відчувається вплив прикарпатських мотивів. Вищеописані миски об’єднує, окрім композиційної схеми «вазон», наявність зеленого концентричного кола нижче звичних темно-коричневих. Варіативність графічної і кольорової подачі вказує на те, що автори даних виробів були різні. Чотирьохосьова дзеркальна симетрія характерна для оздоблення миски КН-1098/30 КС-7218. Стилізовані грона винограду і квіти дзвіночків (по два) виконані охристим, жовтим та зеленим ангобом. У хрещату композицію складаються квіти і миски КВ-676/6 КС-4906, формуючи прямий і косий хрест. Незвичайним є те, що стебла виходять не з кола, а з квадрата. Присутні в збірці НМНАПУ і миски з традиційною для барської кераміки композицією центрово-обертовим типом симетрії. В першому випадку, миска КН-676/8 КС-4908 має на денці розетку із закругленими пелюстками в обрамленні коричневих капок, розташовану в центрі «віночка» з зелених квіток, з’єднаних між собою вохристими листочками. У другому – складний малюнок миски КН-125/28 КС-514 складається у ритмічну композицію «віночок», який має різні за формою квіти, а по денцю – чотири квітки дзвіночків у колі, викладені «хрестом». Останню групу представляють миски з теракотовим тлом, характерні для барського осередку у 1910-х–1920-х рр. На вінцях мисок прописана біла «кривулька», під вінцями – білі концентричні кола. Перша миска (КН-676/10 КС-4910) прикрашена чотирма чорно-біло-зеленими «гребенями», що розташуванням нагадують плавно закручену «сваргу», з білими та чорними капками. На стінках другої миски (КН-676/11 КС-4911) розташована коричнево-біла квітка-зірка з білими «кучерями» та чорно-біло-зелені фляндровані квіти. На денці обох – зелене коло навколо білої спіралі. Отже, колекція барської кераміки у збірці Національного музею народної архітектури та побуту України має непересічне значення для подальшого дослідження та відродження одного з найстаріших осередків гончарного мистецтва України. Давність традицій барської кераміки доводять і археологічні розкопки мурів Барської фортеці, де у 2020 році археологи знайшли фрагменти барської кераміки у археологічному шарі ХVІІ ст.. Оздоблення і форма зразків гончарної школи Бару, представлених у збірці музею, дає можливість дослідити розмаїття композиційних схем та кольорової гами орнаментів керамічних виробів цього осередку, їх розповсюдження та розвиток мистецьких та технологічних характеристик виготовлення керамічних виробів Бару в др. пол. ХІХ – на поч. ХХ ст. Література:- Барська кераміка: фотоальбом/за ред. В. Титаренка. Вінниця, 2018. 56 с.
- Галина Івашків. Декор української народної кераміки ХVІ – першої половини ХХ століть/Стрий: Видавничий дім «Укрпол», 2007. 543 с.
- Мельничук Л. Гончарство нашого краю: минуле і сьогодення/Народне мистецтво. № 3/4. Київ, 2002. С. 26-30
- Мельничук Л. Гончарство Поділля в другій половині ХІХ – ХХ століттях: історико-етнографічне дослідження/Київ: УНІСЕРВ, 2004. 349 с.
- Титаренко В. Бар чи Шаргород?/Народне мистецтво. № 1/2. Київ, 2008. С. 36-39