Орнаментика Барської кераміки і її відтворення у декоративній діяльності дітей

Тетяна Січко

Tetiana Sichko

ОРНАМЕНТИКА БАРСЬКОЇ КЕРАМІКИ І ЇЇ ВІДТВОРЕННЯ У ДЕКОРАТИВНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ 3-10 РОКІВ.

THE ORNAMENTS OF BAR CERAMIKS AND THEIR REPRODUCTION IN DEKORATIVE ACTIVITY OF CHILDREN OF 4-10 YEARS.

Світлій пам’яті Миколи Павловича Йолтуховського і

Лідії Семенівни Мельничук присвячую…

У статті розглядаються методичні аспекти організації освітньої та мистецько-продуктивної діяльності дітей дошкільного та молодшого шкільного віку із відтворення орнаментальних композицій розпису барської кераміки, вивчення ремесла, притаманного регіону і розвитку дитячої творчості у власній декоративній діяльності. На сьогодні дедалі актуальнішою стає проблема формування у молодих поколінь духовної культури як домінантного утворення в структурі особистості. Водночас очевидним є дисонанс між проголошеними гуманістичними орієнтира-ми сучасної освіти та авторитаризмом, що й досі переважає у вихованні, між потребою в розробці особистісно орієнтованих виховних технологій та ортодоксальними методами і формами виховання. На цьому тлі особливо значущою є проблема реалізації наступності у мистецькому вихованні дітей різних вікових категорій на основі українського декоративно-прикладного мистецтва, набуттю здобувачами освіти відповідних компетенцій для збереження і примноження надбань нашої культури. Тому метою даної статті є розкриття аспектів освітньої роботи із дітьми дошкільного і молодшого шкільного віку для відтворення ними у власній мистецькій діяльності орнаментики барської кераміки – одного із визначних центрів декоративно-прикладного мистецтва України. Отже, усім відомі національні керамічні центри, що мають різний творчий почерк: Опішне, Київ, Васильків, Косів, Коломия, Батурин, Новгород-Сіверський, Львів, Хуст, Ужгород. На Поділлі гончарний посуд виробляли у містах Барі, Гайсині, Кам’янці-Подільському, Смотричі, Шаргороді, у селах Бубнівці, Рахнах-Лісових. Зараз із цих осередків залишились одиниці, але вони розвиваються і поступово до них долучатимуться інші. Результатами відродження гончарних осередків, на мою думку, є З матеріальної сторони:

Здоров’я нації, адже глиняний посуд екологічно чистий і не містить загрозливих для життя синтетичних домішок;
Збільшення робочих місць у зв’язку із налагодженням виробництва як товарів вжитку, так і сувенірної продукції;
Створення привабливих туристичних маршрутів та відповідного їх забезпечення

З духовної сторони:

Збереження національної самоіндентифікації на тлі глобалізаторських тенденцій;
Формування у дітей реальної картини світу завдяки керамічній іграшці на відміну від популярних нині пластмасових монстрів (у нас є слово «виродки») ;
Збереження психічного здоров’я дітей, бо іграшка завжди робилась і робиться із любов’ю до того, кому вона призначена;
Надання дитині можливості творчого саморозвитку, входження в соціум і самопрезентації

Звернемось до слів видатного українського педагога В.О. Сухомлинського: «Щоб дитина стала розумною, кмітливою, треба у ранньому дитинстві дати їй щастя художнього бачення світу. Які невичерпні джерела фантазії, творчості, живої думки відкриються у дитячій свідомості, коли дитина бачить і відчуває, творить прекрасне». Зміна освітніх пріоритетів орієнтує на принципову перебудову сучасного процесу навчання, якому має домінувати набуття дитиною особистого досвіду життя у самій образотворчій діяльності, що забезпечить формування її життєвої компетентності, сприятиме максимальному розкриттю базових особистісних якостей. Дитина набуватиме мистецько-творчу компетентність, про яку у Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні сказано: «Мистецько-творча компетентність – здатність дитини творчо реалізовувати свій художньо-естетичний потенціал для отримання бажаного результату творчої діяльності на основі розвинених емоцій і почуттів до різних видів мистецтва, застосовувати елементарні мистецькі навички в життєвих ситуаціях під час освітньої та самостійної діяльності. Результатом набуття мистецько-творчої компетентності є елементарна обізнаність дитини у специфіці видів мистецтва; ціннісне ставлення до мистецтва і мистецької діяльності; прагнення сприймати мистецтво, пізнавати його, опановувати його і діяти у ньому»[2, с. 17]. Тому у коментарях до освітньої лінії “Дитина у світі культури” освітньої програми «Дитина» для дітей 2-7 років (у частині “Світ мистецтва”) Антоніна Шевчук відзначає, що «набула реалізації ідея художньо-продуктивної діяльності, що ґрунтується на позиції цілісності репродуктивного і продуктивного характерів мистецького досвіду дошкільнят». Це твердження стосується і учнів початкової школи. При аналізі чинних освітніх програм для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, бачимо, одними із головних принципів укладання програм для дошкільнят є :

Принцип природовідповідності. Забезпечення педагогом уваги, поваги, турботи, любові до дитини, що є підґрунтям до становлення особистості, зростання віри у свої сили, інтересу до навколишнього життя, здатності дивуватися, досліджувати, творити.

Принцип орієнтації на основні сфери дійсності (світ оточуючих предметів, побут, природа, люди і людські взаємини, культура і духовність, соціальні явища, сама дитина як особистість, праця, мистецтво тощо) як джерела формування відповідної системи ставлень, ціннісних орієнтацій, моральних та етичних норм.

Принцип урахування традицій країни, різних регіонів, національних особливостей культури, які мають бути джерелами своєрідності, самобутності укладу дитячого садка, що виявляється у змісті життя дітей, освітній роботі, тематиці занять, бесід, творах мистецтва, літературі, що пропонується дітям, оформленні інтер’єру, майданчиків тощо.

Принцип забезпечення зв’язку з традиціями народної та світової педагогіки, фольклором, різними видами національного та світового мистецтва, літератури, культури

Принцип забезпечення умов для формування творчої особистості. Використання педагогом продуктивних (творчих, дослідницьких) методів організації колективної та індивідуальної діяльності дітей для розвитку пізнавальної активності і творчої діяльності. У доборі форм і методів супроводження діяльності педагог має проявляти власну ініціативу, творчість, самостійний пошук [5, с. 12].

У програмах для молодшого шкільного віку знаходимо:

Принцип залучення учнів засобами образотворчого мистецтва до національної та світової культури [9, с.5] .

Він дещо конкретизується у завданнях програм «Образотворче мистецтво» та інтегрованому курсі «Мистецтво», але, як на мене, теж потребує удосконалення, бо у закладах дошкільної освіти скульптурна продуктивна діяльність базується на вивченні та засвоєнні характерних особливостей опішненської, косівської, ужгородської, васильківської керамік, рівно як і кераміки того регіону, де знаходиться дитячий садок (наприклад, барської). У шкільних програмах декоративна діяльність спирається на вивчення петриківського розпису, у 3-4 класах з’являються завдання із декорування виробів за мотивами опішненської та косівської керамік. Уроки ліплення розпочинаються з 2 класу, ІІ півріччя, тобто утворюється розрив у формуванні компетенцій із ліплення як за знаннями особливостей керамік та їх відтворення, технічних навичок, так і часовий – у півтора року. Слід усунути цю невідповідність у наступності програм, як і відсутність цих тем у середній школі у навчальній дисципліні «Малювання», навчальних програмах педагогічних коледжів із спеціальностями «Вчитель образотворчого мистецтва та художньої праці», «Вчитель початкової школи», «Вихователь» із введенням ще однієї додаткової спеціалізації «Гончар-кераміст» та у курсі «Історія України», де потрібно знайти можливість ширше висвітлювати питання розвитку декоративно-прикладного мистецтва. Отже, кераміка збільшує можливості дітей в образотворчості тим, що збагачує зображальні техніки новим оригінальним способом створення предметних форм, оздоблення, окреслює для них нові способи для самопрезентації в соціумі через виготовлення соціально цінних артефактів дитячої субкультури. Тому надбання мистецько-творчих компетенцій із української кераміки, її регіональних центрів повинно бути важливою складовою професійної підготовки вихователя, вчителя початкових класів та майбутнього вчителя образотворчого мистецтва і художньої праці для формування мистецько-творчих компетенцій вихованців. У ґрунтовних дослідженнях мистецтвознавців В.В. Титаренка і Г.М. Івашків визначено кілька основних типів виконання орнаментів у барській кераміці, які, варіюючись, розташовувались на виробах трьома смугами: на верхній зображували символи Неба (Праві), на середній – символи Землі (Яві), на нижній – символи потойбіччя (Наві). Серед них:

Абстраговані форми (на вінцях): прямі і хвилясті лінії («кривулька опускана», «тройна», «виноградна», «дрібненька» тощо)[6,с.157, 159]. Означали побажання гарного життя, охорони страви від «злих сил».

Ромб уособлював родючу землю, матеріальне благополуччя, продовження роду. У барських мисках подавався у вигляді ромбічного хреста чи геометризованої розетки [6.с.161, 4. с.18].
Спіраль (лише на дні мисок, S-подібна спіраль – на боках, рідше на вінцях мисок). Таємничий знак, пов’язаний із еволюцією Всесвіту.[6, с.178].
Хрещаті мотиви («хрест», «свастика»). Символ вічного життя. Розташовувався на дні ритуальних мисок («на принос») [6, с.203, 4, с.19].
«Зірка» - солярний знак, часто поєднувався із спіраллю [3, с.21] .
«Пукля» - елемент у вигляді сферичної випуклості, круга чи півкулі, Солярний знак, який зображувався на боках мисок, входив у інші композиційні схеми [6, с.214]

2.Рослинні мотиви: «розетка або квітка», «сосонка», «виноград», «вінок», «вазон», «дерево життя». Означали розквіт життя, добробут. Розташовувались на денцях і берегах мисок, полумисків, тулові кухлів, глечиків, фляг, плесканок [6, с.239; 4, с.20].

Зображення риб, птахів, тварин. Зображення риб не зустрічається у розписах виробів барських гончарів. А композиційна схема «птах на квітучій гілці» стала відмітною ознакою барських гончарів, які охоче малювали його на денці мисок і полумисків, плечках глечиків, оскільки птах уважався символом душі і духу [3, с.8-9]. У поєднанні із «деревом життя» він ставав прообразом «творення Всесвіту».

Зображення коня бачимо на денці мисок авторства Павла Самоловича та майстрів його кола, Пилипа Лукашенка у композиційній схемі «вершник»[3, с.17]. Символізував відвагу, політ думки. 4.Християнські образи і сюжети. Зображення церкви і дзвіниць на денці «приносних мисок» [6,с. 441].

Фігурні зображення та побутові сценки. Це найскладніші композиційні схеми. Вони з’являються у XІVст. (композиції із весільною парою, музики, вершники); збагачуються під впливом мистецьких жанрів XVIII ст., що пов’язується із розвитком народної картинки, гравюри та малярства [6, с. 456]. Їх зображували на денцях мисок і полумисків упроваджувач вищеназваних композиційних схем Павло Самолович, Петро Маніта, Пилип Лукашенко, їх учні. Для барських мисок цього типу характерні композиції «Панії», «Побачення», «Жовніри і єврей», «У корчмі» [6,463; 3, с.18]. Дивлячись на ці жанрові сценки, можна скласти уявлення про життя невеликого містечка, яким і був Бар наприкінці ХІХ-початку ХХ століття, і захопитися гумором та умілістю його мешканців.

Відтворення вищеназваних композиційних схем у декоративній діяльності дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, на мій погляд, краще розпочинати із поділу орнаментованих виробів барських гончарів на типи за функціональним призначенням та видом орнаментальної композиції. Перший тип виробів – іграшки – характеризується лаконізмом у передачі ознак фігур птахів, тварин, людини, розташуванням кольорових ангобових плям для виділення істотних рис образу. Якщо фігурки птахів могли бути суцільно вкриті одноколірною поливою (цікавий виняток: іграшка-півник, що зберігається у Музеї етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України. Він має яскраво-червоні гребінець, «сережки», надкрилля і лапи, темно-зелені брови, очі, кінці крил і хвіст, білі шию та підхвістя)[1, с.224], то фігурки тварин, вкриті побілом, розмальовувались кольоровими крапками, плямами, розташованими в шаховому порядку, виділяючи голову, спину, боки, верхню частину ніг (3, с.44-45). Фігурки ляльок розмальовані більш детально, особливо ляльок-жінок: намічено риси обличчя, кольором виділено головний убір, волосся, широкі спідниці прикрашено чергуванням червоних і зелених смуг, кіл, крапок різної товщини (3, с. 46; 1, с.224, мал. 91). Відтворення орнаментування іграшок таким типом візерунку доступне дітям від 3-4 року життя. Варто запропонувати малятам площинні паперові опредмечені форми, об’ємні глиняні, пластилінові, із солоного тіста та снігу вироби. Діти залюбки розмальовуватимуть їх за допомогою гуашевих фарб пальчиком, тичком, соскою, пензлем, пульверизатором із кольоровою водою, залишаючи круглі відбитки на декорованій поверхні. Із 5-річного віку дітям буде доступне малювання, аплікування смуг різної товщини, нахилу як елементів декорування одягу. Складніший візерунок на одязі ляльок-паній типу «прекрасної дами» відтворюватимуть у малюванні, ліпленні, аплікуванні із паперу і тканини, штучного фетру діти старшого дошкільного і молодшого шкільного віку, які уже матимуть досвід виконання елементів декору. На мою думку, також доречним буде спільна діяльність виховательки із дітьми у пошитті м’яких іграшок або одягу для ляльок із відтворенням вищенаведених орнаментів. Наступна типологічна група – столовий посуд: Кухлики з їх нескладними візерунками можуть відтворювати діти 4- річного віку[3, с.50-51]. Баньки, глечики, гладущики. Виконання прямих, хвилястих ліній, листя та квітів нескладної форми, «заячих вушок», «косинців» [3, с.34-35] доступно дітям із середньої групи. Створений вихователем контурний малюнок можуть розфарбовувати або аплікувати із готових елементів діти молодшої групи. Квіткові орнаменти, що складаються із листя складної форми та ягід, виконуватимуться дітьми із 6-річного віку (старша, підготовча групи, 1-2 класи початкової школи). Варто запропонувати дітям виконувати роботу у парі, підгрупками із розподілом роботи. Орнаментування мисок, полумисків, фляг із композиційними системами «Коло», «Зірка», «Хрест», «Вазон», «Віночок» доступно дітям із 6-річного віку. Робота виконуватиметься на протязі не менше двох занять, можливе індивідуальне її домальовування із ініціативи дитини у ІІ половину дня чи в позаурочний час. Слід звертати увагу на формування у вихованця уміння регулювати силу натиску на ворс пензля, кінець олівця, пастелі для передачі товщини ліній, пропорційності малюнка, яскравості зафарбованих площин. В аплікації такі роботи бажано виконувати спільно, у парі. Складні сюжетні орнаментальні композиції за мотивами робіт Павла Самоловича, Пилипа Лукашенка, Петра Маніти пропоную виконувати, починаючи із старшої групи, ІІ половини навчального року. Діти мають засвоїти спочатку менш складну композицію «Вершник на коні», далі можна переходити до композицій «Прогулянка», «Скрипалі». Орнаментування опредмечених паперових форм, плакеток, об’ємних глиняних і снігових форм бажано організовувати у формі підгрупової роботи, із розподілом між дітьми етапів послідовності виконання візерунку (спочатку із допомогою вихователя, вчителя, а далі розподіл діти здійснюватимуть самостійно). Із чотирьох технік декорування, виділених Ю. Лащуком [7, с. 6], для барської кераміки характерні три:

контурний розпис виконувався за допомогою коров’ячого ріжка, зараз – гумової груші, наповненої ангобом;
гравірування (ритування) – полягає в тому, що предмет із червоної глини вкривався побілом і, коли той підсихав, шилом створювалися потрібні малюнки, потім проводився розпис;
марморизація («фляндрівка») виконувалась по сирій обливці, на яку наносились ангобові плями, смуги, крапки, які розтягувались за допомогою гострого предмета (шпички, «ключки», дроту тощо).

Перший спосіб декорування доступний для виконання у малюванні дітям від 4-5 років, якщо він виконуватиметься пензлями різних розмірів на папері; дітям 7-10 років можна запропонувати виконати малюнок на виліпленому із глини виробі гумовою грушею невеликого об’єму із тонким наконечником («як справжні гончарі»). В аплікаційній діяльності контурний розпис доступний для відтворення дітям старшого дошкільного віку, молодшим школярам із використанням прийомів криволінійного вирізування, вирізування із паперу, складеного у кілька разів і послідовного наклеювання поліхромної аплікації. Цікаві роботи вийдуть, якщо використовувати технологію інкрустації: тверді плоди, камінці відповідного забарвлення, викидний матеріал (кришечки, вирізані із кольорових пластикових пляшок елементи, дріт у кольоровій обгортці, нитки або шнури) діти втискатимуть у затоновані пластиліном площинні форми (плакетки), намічений на піску або снігу контур, або виліплений із цих матеріалів напівоб’ємний чи об’ємний виріб. Другий спосіб доступний для виконання дітям середнього і старшого дошкільного, молодшого шкільного віку у ліпленні. У малюванні бажано для його відтворення запропонувати вихованцям технологію гратажу: продряпування контуру із подальшим його заповненням восковою, олійною пастеллю. Третій спосіб – фляндрівку – діти залюбки виконуватимуть у ліпленні, наслідуючи гончарів. А у малюванні їх зацікавить «ебру» – майже ідентична технологія нанесення фарб на водний розчин желатину з розтягуванням гострим предметом і подальшим «друком» візерунку на папері. У аплікаційній діяльності діти 5-10 років передадуть особливості фляндрування багатошаровим наклеюванням однакових за формою, але різних за кольором та розміром елементів один на один, від більшого до меншого. Звернемо увагу на засоби засвоєння компетенцій із ліпної діяльності здобувачів освіти різних рівнів. Насамперед, це створення наскрізної парціальної програми для формування компетенцій із відтворення барської кераміки (від дитячих садків до коледжів І-ІІ рівнів акредитації). Розробка і апробування, застосування методичних комплексів, у які входитимуть навчальні посібники із розробками занять для вікових груп ЗДО, уроків у початковій школі, розваг; альбом зразків із основними елементами і композиційними мотивами виробів; альбоми для малювання за мотивами барської кераміки для дітей 4-5 років, дітей 6-7 років, дітей 8-10 років, дидактичні і настільно-друковані ігри, як от «Пазли», «Лото», «Кубики», «Домалюй», «Ярмарок» тощо; фотоальбоми, відеофільми, із яких педагоги, батьки дізнаватимуться про особливості кераміки певного регіону та зможуть залучити до їх перегляду дітей для отримання необхідних мистецьких компетенцій. Планування в освітній роботі ліпної діяльності із придбанням необхідних матеріалів та інструментів. Долучення до поповнення реального і віртуального музеїв барської кераміки, виготовлення відеофільмів, фотоальбомів шляхом пошуку і фотографування артефактів, їх збору та опису. Екскурсії до музеїв, майстерень гончарів, керамістів; участь у майстер- класах для набуття практичних навичок створення та декорування виробів. Упорядкування міні-музеїв у освітніх закладах різних рівнів, виставкових композицій у класах, кімнатах творчості із проведенням практичної діяльності вихованців у них. Використання дитячих робіт як сувенірів, у освітній та ігровій діяльності. Майстерність педагогів полягатиме у забезпеченні дітей необхідними враженнями під час ознайомлення з предметним світом, національною культурою і традиціями, майстерністю гончарів, захопленню ними і бажанням примножувати скарб народного мистецтва. Нашим гаслом мають стати слова видатного педагога В.О. Сухомлинського: «Корінь, джерело доброти – у творчості, в утвердженні життя і краси. Добро нерозривно пов’язане із красою» [10, с. 221]. Долучаймося до співтворення добра, краси і майбутнього! СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

Антонович Є.А., Захарчук-Чугай Р.В., Станкевич М.Є. Декоративно-прикладне мистецтво. – Львів.:Світ,1993. – 272 с.
Базовий компонент дошкільної освіти в Україні // Дошкільне виховання. – 2020. - № 4.
Барська кераміка: фотоальбом / За ред. В. Титаренка. – Вінниця, 2018. – 56 с.
Володимир Титаренко. Миски Поділля /Переднє слово Є. Шевченко. – К.: Народні джерела, 2007. – 152 с.: іл.
Дитина. Освітня програма для дітей від 2 до 7 років. / наук. кер. проєкту В.О. Огнев’юк; авт.кол.: Г.В. Бєлєнька, О.Л. Богініч, Н.І. Богданець-Білоскаленко (та ін.); наук.ред.: Г.В. Бєлєнька, М.А. Машовець; Міністерство освіти і науки України, Київ. Ун-т ім. Б. Грінченка. – К.: Київський університет ім. Б. Грінченка, 2016. – 304с.
Івашків Г. Декор української народної кераміки XVI – першої половини ХХ століть. – Львів.: Інститут народознавства НАН України, 2007. – 554 с.
Лащук Ю. Українська народна кераміка. Збірка «Українська народна кераміка. Кераміка і скло». – К.: 1974.
Мельничук Л. Гончарство нашого краю // Українське мистецтво. – 2003. - № 4. С. 15-18.
Типові програми для учнів початкових класів. Режим доступу: https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/navchalni-programi/tipovi-osvitni-programi-dlya-2-11-klasivhttps://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/navchalni-programi/tipovi-osvitni-programi-dlya-2-11-klasiv
Сухомлинський В.О. Вибрані твори. Т.1. – К.: 1970.