Олексій Бакалець
З ІСТОРІЇ БАРСЬКОЇ КЕРАМІКИ (ХVІІ – ПОЧ. ХХ ст.)
Автор розвідки на основі фондів та експозицій Барського історичного музею, приватних колекцій, дає короткий огляд розвитку гончарної справи у Барському краї з найдавніших часів до початку ХХ ст. Значний акцент робиться на особливостях барської кераміки ХVІІ – початку. ХХ ст.). Ключові слова: кераміка, Трипільська культура, Черняхівська культура, керамічні вироби, Барська кераміка, миска, горщик. Традиції виготовлення ліпної та гончарної кераміки в місті Бар та Барському краї сягають глибокої давнини. У фондах та експозиціях Барського історичного музею зафіксовано понад 8,5 тисяч матеріальних пам`яток від неоліту до початку ХХІ ст., у тому числі виготовлених із випаленої глини [1]. Вагомий внесок у дослідженні археологічних пам`яток Барщини зробили подільські дослідники: Є. Сіцінський, В. Загоруйко, В. Прилипко, П. Хавлюк, І. Заєць, Д. Гопак, С. Рижов, Б. Лобай, Б. Магомедов, В. Шумова, В. Восколуп, Л. Виногродська, В. Титаренко, В. Рудь, М. Йолтухівський, А. Сторожук, О. Бакалець, Т. Січко та інші. Протягом ХХ – на поч. ХХІ ст. на території краю, Барської фортеці працювало близько десятка археологічних експедицій, організованих Вінницькою обласною археологічною інспекцією, обласним краєзнавчим музеєм, Інститутом історії, етнології і права Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського та Інститутом археології НАН України. Результати цих досліджень відбиті у наукових звітах експедицій, обласних, районних, міських періодичних виданнях, збірниках Вінницьких історико-краєзнавчих конференцій, у матеріалах І Міжнародної науково-практичної конференції «Бар. Барська земля крізь призму століть» (2008)[2]. За нашими підрахунками в краї зафіксовано понад 80 поселень давніх людей – кургани та 6 поселень доби Буго-Дністровського неоліту (VІ–Vтис. до н.е.) (с. Кошаринці, Кузьминці, Міжлісся, Мальчівці, Верешки, Мартинівка), 13 – трипільських поселень доби енеоліту (ІV–ІІІ тис. до н.е.) (с. Ялтушків І,ІІ,ІІІ, Бригидівка, Маньківці, Комарівці, Ходаки, Войнашівка, Пилипи, Польове, Гайове, Колосіївка, Кошаринці), 5 – доби бронзи (ІІ – І тис. до н.е.) (с. Васютинці, Сименки, Сеферівка, Барські Чемериси, м. Бар), 5 поселень і 6 курганів доскіфського (VІІІ –VІІ ст. до н. е.) та 8 скіфського періоду (VІІ–ІІІ ст. до н.е.) (с. Комарівці, Колосіївка, Гайове, Українське, Іванівці, Широке, Маньківці, Ялтушків)[3]. Ще на поч. ХХ ст. відомий подільський краєзнавець Є. Сіцінський склав археографічну карту Подільської губернії, позначивши на ній групу із чотирьох курганів по дорозі з Бару до с. Вовковинці Деражнянського району Хмельницької області. Цікаві ліпні вироби із глини оранжевого кольору трипільців містяться в експозиції Барського історичного музею поряд із кам`яними знаряддями праці. Серед них ліпна кружка, нижня частина жіночої фігурки, прясельце та багато фрагментів ліпного посуду з орнаментом і без нього (рис. 1; 2). У VІІ–ІІІ ст. до н. е. скіфи-орачі, які заселяли наш, займалися землеробством, садівництвом, гончарством, ковальською справою, ткацтвом, пошиттям одягу, мішків, про що свідчать знахідки на поселенні поблизу р. Лядова та СМТ Ялтушкова у 2019 р. 7 керамічних пряселець різної форми та величини, залізних голок, проколок та бронзових булавок (рис. 3). На 55 черняхівських та вельбарських поселеннях східних слов`ян та готів, виявлені вздовж р. Примощаниця, Рів, Рівець та їх приток, у тому числі в м. Бар (Капцанівка) та на північно-західній окраїні міста (де починається так звана р. Горпинка), знайдено декілька сотень римських монет І–ІІІ ст. н.е., залізні, срібні та бронзові фібули, прикраси, пластику, а також тисячі фрагментів ліпного і гончарного посуду, пряселець переважно сірого кольору. У експозиції Барського історичного музею представлені фрагменти черняхівської та вельбарського посуду: вінця, денця, великі фрагменти корпусів посуду, ручки тощо (рис. 4; 5)[4; 5]. Мало керамічних пам`яток, на відміну від предметів озброєння, прикрас V – ХІІІ ст. нашого краю, зберігається в історичному музеї. Це переважно фрагменти посуду світло-жовтого кольору із ранньослов`янського поселення уличів ІХ–ХІ ст. у Барських Чемерисах доби Київської Русі [6] та на території Іванівського укріпленого городища доби Болохівської землі ХІІ – першої половини ХІІІ ст. [7]. З виникненням м. Ров у 1401 р. на правому березі р. Рів, а з 1537–1540 рр., після будівництва Барської фортеці Боною Сфорца на лівому березі р. Рів, із наданням Польському, Українському та Горному Барам Магдебурзького права, гончарний промисел набуває широкого розвитку. За правління Бони Сфорца у Барському старостві поширюється руська (українська), польська та італійська традиції гончарства. Із 63 зафіксованих нами скарбів ХІV–ХVІІІ ст. на території Барського староства, лише два монетні комплекси зберігалися у керамічних горщиках ХVІІ ст.[8]. У 2002 р. був виявлений Барський скарб, який складається із 76 срібних монет. Він був переданий Лисим А.К. до Вінницького державного педагогічного університету імені М. Коцюбинського. Оболонка Барського скарбу 2002 р. – це невеличкий глиняний горщик темно-сірого кольору круглої форми із вінцем, трішки вигнутим назовні та ручкою, висотою 12 см., діаметром – 15 см, виготовлений із місцевої глини барським майстром другої половини ХVІІ ст. [рис. 6]. Детальний огляд знахідки дав можливість визначити її вміст – польсько-литовські та шведські (Прибалтійських володінь Швеції) монети ХVІІ ст., які перебували в грошовому обігу України і Поділля, зокрема, як у період панування Речі Посполитої на «королівських» землях Барського староства, так і в період утвердження Гетьманської держави і так званої «Руїни» (1663–1687 рр.). У скарбі наявні коронні срібні орти, шостаки, трьохгрошовики (стосовно них в Україні використовувалася ще назва «шаги»), півторагрошовики, драйпелькери, литовські та польські півгроші і соліди. В горщику зберігалися 7 ортів, 11 шостаків, 11 трояків, 42 півторагрошовики, литовський гріш, півгріш та два соліди. Загальна вага скарбу складала 151,3 г. Найдавніша монета скарбу – шостак (6 грошів) 1614 р. із зображенням Сигізмунда ІІІ (1587–1632), наймолодша – шостак 1679 р. Яна ІІІ Собеського (1676–1696) (рис. 7)[8]. Позитивним моментом є те, що до Барського історичного музею професором Романюком І. М. передано горшик ХVІІ ст., у якому містилося 8 (10,52%) срібних та білонних монет із Барського скарбу 2002 р. Але остання цифра є негативною. У 2013 р. за с. Лука Барська був виявлений скарб із 89 білонних півтораків Сигізмунда ІІІ Вази (1587–1632) та 600 мідних солідів короля Яна ІІ Казимира (1648–1676) у невеликому керамічному горщику темно-сірого кольору з невеликим вінчиком назовні. Склад монет скарбу типовий для 60-70-х років ХVІІ ст. для Поділля (рис. 8). Досить поширеним заняттям барських гончарів у ХVІ–ХVІІІ ст. було виготовлення і продаж керамічних люльок різних розмірів, кольорів та оздоблення. Наприклад, декілька років назад в с. Іванівці біля ставу виявлено 12 люльок з білої випаленої глини, оздоблені орнаментом і у вигляді квітки (рис. 10.). В експозиціях Барськоого історичного музею зберігається більше десятка різноманітних керамічних люльок козацько-гетьманської доби (рис. 11). У кінці 90-х років ХХ ст. поблизу католицького монастиря було виявлено скарб місткістю до двох мішків випалених і не випалених люльок, рештки печі. Там була майстерня. Але на жаль знахідка не потрапила до музею. У 1994 р., поблизу Барського монастиря було знайдено скарб із посуду ХVІІ –ХVІІІ ст. Дві бронзові тарілки, дві дерев`яні миски, кружка для солі, мідна кружка, керамічний горщик були передані до краєзнавчого музею (рис. 12). Знахідка свідчить про різноманітність матеріалів з яких виготовляли барські майстри посуд у період нового часу. ХІХ – початок ХХ ст. були періодом найвищого розквіту і популярності барської кераміки в Україні та за кордоном. На початку ХХ ст. в Барі проживало 23 тис. мешканців і майже кожний третій житель займався гончарством [9]. Найбільш відомими майстрами барської кераміки були: Петро Маніта, Петро Лукашенко, Григорій і Олександр Решітники, Павло Самолович, Григорій Круликовський, Стах, Франко і Іван Желіховські, Франко та Йосип Врублевські, Олекса Бахматюк [10]. Барську кераміку: миски, глеки, корчаги продавали в Україні, Росії, Польщі. Сьогодні барський посуд зберігається в музеях Санкт-Петербурга, Києва, Львова, Вінниці, Полтави, Опішні, Кам`янця-Подільського, Меджибожа, Деражні, Красилова, Миньковець, Буші, Бара. Оригінальні екземпляри посуду є у приватних колекціях Т. Січко, А. Одиноких, А. Сторожук, Н. Стрельчук, В. Титаренка. Цікаві миски, баньки, глечики барських майстрів зберігаються у експозиціях «Світлиці» Барського фахового коледжу транспорту та будівництва, Барському історичному музеї та Барській ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 [11]. Таким чином, розвиток барської кераміки розпочинає свою історію з найдавніших часів до новітньої історії ХХ ст. Сьогодні йде процес вивчення багатої спадщини барських майстрів і робляться важливі кроки по її відродженню. Свідченням цього є сьогоднішня Всеукраїнська наукова конференція «Місце Барської кераміки у міжнародній спадщині України».Література:
- Бакалець О. А. Барський районний історичний музей. Путівник. – Вінниця, 2014. – 49 с.
- Бакалець О. А. Археологічні пам`ятки Барського краю //Подільський край за 6 жовтня 2013 р. – С. 5.
- Бакалець О. А. Знахідки ІV cт. до н.е. на землях Правобережного лісостепу//Нумізматика і фалеристика. – 2021. – № 3. – С. 10 – 16.
- Бакалець О. А. Знахідки римських монет на поселеннях черняхівської культури ІІІ - ІV ст. // Нумізматика і фалеристика. – 2019. – № 3. – С. 10 – 15.
- Бакалець О. А., Курок О. І., Шапринський В. О, Лесько О. С. Римська монета І – V ст. н.е. на теренах Поділля: історико-нумізматичне дослідження. – Вінниця: Діло, 2021. – 250 с.
- Бакалець О. А., Йолтуховський М.П., Меснянкін Є.Й., Нетубський Б. М. Бар – ключ до Східного Поділля. Історико-краєзнавчий нарис. – Квідзин, 2009. – 92 с.
- Бакалець О. А. Нові знахідки гончарних виробів із Болохівської землі //Архітектура і
- Бакалець О. А. Скарби Барської землі Поділля ХІV- ХVІІІ ст. - Вінниця, 2017. -132 с.
- Титаренко В. Барське гончарство// https://www.vocnt.org.ua/statti/bar_pottery.
- Січко Т. Й. Кераміка Бара ХІХ – ХХ ст. //Бар, Барська земля –крізь призму століть. Матеріали І Міжнародної конференції. – Бар, 2008. – С.170– 176.
- Відродження традицій Барської кераміки/укладачі: В. Титаренко, Р. Григор`єв, М. Діденко, С. Мірчук. –Бар, 2018. – 27 с.
Додатки
Рис. 1. Матеріальні пам`ятки трипільської культури ІV-ІІІ тис. до н.е. з м. Бара та його околиць. Фонди Барського історичного музею з м. Бара та його околиць. Фонди Барського історичного музею.
Рис. 2. Глиняний ліпний посуд, прясельця трипільців (ІV-ІІІ тис. до н. е.). М. Бар
Рис. 3. Залізні голки, бронзові булавки, проколка (шило), прясельця. С. Ялтушків Барський р-н Вінницької області, 2019 р.
Рис.5. Експозиція Барського історичного музею, присвячена скіфській, зарубинецькій та черняхівській культурі в нашому краї
Рис. 6. Глиняний глечик другої половини ХVІІ ст. ізборського скарбу 2012 р. та бронзові тарілки із фондів Барського історичного музею.
Рис. 7. Барський скарб 2002 р., частина якого зберігається у фондах Барського історичного музею
Рис. 9. Скарб монет Речі Посполитої 20-70-х років ХVІІ ст. із Луки Барської Барського району Вінницької області
Рис. 10. Козацькі люльки ХVІІ ст. із квітковим орнаментом, виявлені в с. Іванівці Барського Району у 2013 р. Фонди Барського районного історичного музею.
Рис. 11. Козацькі люльки ХVІІ ст. різних типів виявлені у м. Бар. Фонди Барського історичного музею
Рис. 12. Частина посуду із знахідки 1994 р. з м. Бар
Рис. 13. Кераміка із фондів Барського історичного музею