Роман Григор’єв, керівник проєкту
«Відродження традицій Барської кераміки v.2.0»
Артур Цицюрський, Барський міський голова у 2015-2020 рр.
Зозулина пісня над берегом Рову
На березі річки Рів, у мальовничому куточку Поділля квітує яблуневим цвітом і вабить історією старовинне місто Бар. Засноване польською королевою та міланською герцогинею Боною Сфорца у кращих традиціях італійського Відродження, місто відігравало стратегічну роль в обороні кордонів колишньої Речі Посполитої та мало поважний статус «Ключа до Східного Поділля». За володіння Баром змагалися королі і гетьмани, князі і воєводи, вожді і полководці, ватажки народних повстань і Барські конфедерати. Знаходячись на перетині важливих торговельних шляхів, поселення було активним ярмарковим та ремісничим центром краю. Тому не випадково тут з XVI століття розпочинає свою історію справжній місцевий «бренд» – Барська кераміка, яка у подальшому перетворить місто, за словами науковців, на один із найпотужніших осередків не лише подільського гончарства, а й загалом української народної кераміки. На Барській землі працювали цілі покоління майстрів-гончарів, що створили унікальний продукт з особливим неповторним оформленням. «Зозуля на яблуневій гілці» (один з найпопулярніших мотивів розпису барських майстрів), як своєрідний «знак якості», цінувалася далеко за межами Бару. Свідченням тому є численні зразки Барської кераміки, що зберігаються в музеях різних куточків України та Європи: від Львова до Опішні, від Берліну до Санкт-Петербургу. Славетна історія барського гончарства переривається у буремні для нашої держави роки сталінського терору. Репресивна машина поставила за мету винищити місцевих ремісників-«одноосібників» як клас. І це їм майже вдалося. Пісня «Барської зозулі» над берегами Рову затихла, але не вмерла! Серце колись одного з найвідоміших центрів вітчизняного гончарного мистецтва знову почало битися на початку ХХІ століття. Нині у різних куточках Поділля свої сили до відродження Барської кераміки прикладають сучасні майстри-гончарі, дослідники та волонтери від мистецтва: Людмила Філінська, Володимир Титаренко, Анатолій Щербань, Вікторія Ніколаєва, Володимир Слубський, Оксана Ропотілова, Михайло Діденко, Сергій та Світлана Погонці, Василь Рижий та Наталія Лавренюк, Ольга Цибуля, Тетяна Січко, подружжя Біньковських, Роман Григор’єв, Ірина Дєдова, Сергій Мірчук, Петро Радзіх, а також небайдужі митці та дослідники з різних регіонів України. Нехай поки за межами Бару, та вироби у стилістиці нашої історичної кераміки поступово повертають собі колишню популярність. «Барська зозуля» знову, як і століттями тому, розлітається Україною та світом в якості «брендових» подарунків, що формують обличчя Барського краю та Вінниччини загалом. Символічним стало і відродження у 2015 році історичної назви вулиці «Гончарна», де жили і працювали династії барських майстрів. А у 2018 році, за підтримки Українського Культурного Фонду, Барська міська рада розпочала реалізацію проєкту «Відродження традицій Барської кераміки», в ході якого барчани спільно із кращими майстрами-гончарами області провели науково-практичну конференцію та гончарний пленер, а також здійснили експедицію музеями України, де віднайшли зразки Барської кераміки, які Ви можете знайти на сайті віртуального музею. У 2021 році команда проєкту знову подалася на конкурс Українського культурного фонду з метою продовження роботи над відродженням традицій Барської кераміки. Цього разу, реагуючи на виклики пандемії, ми вирішили створити тримовний віртуальний 3-D музей Барської кераміки, у якому зібрано зразки виробів, що були виявлені та зафіксовані в ході науково-пошукових експедицій Вінниччиною та музеями України. З метою популяризації Барської кераміки як подільського бренду розроблено портфель сувенірно-навчальної продукції. Кульмінацією наукової складової проєкту стало проведення 12 вересня 2021 року Всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю «Місце Барської кераміки в гончарній спадщині України», а також відеозапис циклу тематичних лекцій та майстеркласів, що доступні для перегляду на нашому сайті. В майбутньому у планах ентузіастів-барчан створення Центру відродження Барської кераміки із музейно-виставковою залою та навчально-виробничою майстернею. Сучасність, звичайно, диктує нові виклики. Однак, саме у бездонних криницях традицій та духовності рідного краю черпаємо натхнення до сміливого поступу в майбутнє, успішне у різних сферах розвитку, наріжним каменем для яких є національна культура. Тому Барській кераміці – наше впевнене «жити»! Віримо, що «зозулина пісня» над берегом Рову більше ніколи не перерветься!