Музей історії мі́ста Бердичева
Музе́й істо́рії мі́ста Берди́чева — історичний музей у місті Бердичеві, районному центрі Житомирської області; міськрайонний культурний, краєзнавчий і просвітній осередок, що розкриває історію важливого торгівельно-релігійного центру міста Бердичева та його околиць.
Музейний заклад міститься в одній з будівель комплексу споруд Монастиря Кармелітів Босих, а саме у флігелі, що правив за будинок священиків. Директор музею — Павло Степанович Скавронський, голова Житомирської обласної організації Національної спілки краєзнавців України.
Історичний музей у Бердичеві був відкритий 14 листопада 1926 року, і називався він соціально-історичним музеєм. Під заклад були використані будівлі колишнього монастиря Босих кармелітів.
Згідно з довоєнними даними в музеї зберігалось багато чого: зразки коштовних тканин (парча, шовк, оксамит); готична та барочна скульптура, картини значної художньої цінності (згадуються твори Гальса, вчителя Рембрандта); сотні взірців іконопису строгановської, новгородської, української шкіл; близько 30 томів антикварної літератури; унікальне зібрання філософської літератури XVI століття; понад півтисячі килимів. Ці експонати стали основою музейного фонду, поруч із залишеними по завершенні буремних революційних часів монастирськими коштовностями, церковним начинням, зброєю, прапорами польських легіонів, книг з багатої бібліотеки монастиря.
Серед чисельних експонатів у фондах музею представлено велику кількість унікальних зразків виробів барських майстрів-гончарів, котрі досліджуються, зберігаються та експонуються. Серед експонатів представлені як гончарні вироби для повсякденного вжитку – горщики, миски, баньки тощо, так і розписаний у різних художніх техніках посуд - декоративні тарелі, вази, підсвічники та ін. Відвідувачі музею мають змогу ознайомитись з високохудожніми творами, які є надбанням українського народу і мають передаватись наступним поколінням.
Під час Другої світової війни, в роки окупації Бердичева, значна частина експонатів музею була знищена, частково вивезена до Німеччини, а самі монастирські будівлі, в яких був музей, зазнали численних бомбардувань та обстрілів, були пошкоджені й частково зруйновані.
З перших днів після звільнення міста музей почали відновлювати. І вже 29 грудня 1944 року після здійсненої музейними працівниками кропіткої роботи із збирання та систематизації вцілілих експонатів музей було відкрито.
Проте на початку 1950-х років розвиток Бердичівського історичного музею призупиняється.Уу 1954 році Бердичівський історичний музей припинив своє існування.
Лише через 30 років, у 1984 році, в Бердичеві знову було відкрито краєзнавчий музей. Для розміщення музейної експозиції виділили одне з приміщень школи № 5, в якому раніше була дитяча бібліотека. В тодішніх музейних фондах знайшли своє місце цінні та цікаві матеріали, які містили в собі дослідження історії Бердичівщини з часів перших поселень Трипільської культури і до початку XX століття. Мешканці міста подарували закладу ікони ХVІІ-ХІХ століть.
Визначною подією в культурному житті Бердичева й Житомирщини 22 серпня 2003 року стало відкриття нового приміщення музею історії міста — на території кляштору Босих кармелітів.
У 2010-х з огляду на зміни в політичному житті України тривала реекспозиція Музею історії міста Бердичева.
В двоповерховому приміщенні Музею історії міста Бердичева міститься 8 експозиційних залів.
У теперішній час (кінець 2010-х) Бердичівський історичний музей посідає належне провідне місце в культурно-мистецькому житті міста: тут постійно відбуваються різнопланові заходи, зокрема, тематичні фото- і артвиставки, зустрічі з цікавими особистостями, концерти фольклорних та самодіяльних колективів, майстер-класи тощо.
Адреса: 13300, Житомирська обл., місто Бердичів, ПЛОЩА СОБОРНА, будинок 25.
Контакти: Телефон: 04143 24407
